Батькам про підліткову кризу

  

   Розвиток дитини є нерівномірним. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово (стабільні періоди), на інших – бурхливо і швидко (кризові періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні та малопомітні для оточення зміни, під час довгих стабільних періодів, зумовлюють появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз. Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах. Це революційний, бурхливий, стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.

   Для кризових періодів характерні певні особливості: Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише в середині цього етапу.

   Апогей кризи для дитини виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності». Дитина ніби виходить з під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями.

   Розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного нею раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому самому.

  Розвиток підлітка - це початок пошуку себе, свого унікального «Я». Це шлях становлення індивідуальності. Як часто батьки помиляються у вихованні своїх дітей, коли говорять дитині: «Не виділяйся, будь такою чи таким, як усі». У психології цей період називають періодом «зашумлення» психіки, за ним настає період упевненості і рівноваги. Ці роки майже завжди хворобливі. Адже в цей час виникають проблеми між батьками і дітьми.

   Що ж є найсуттєвіше для дитини в цей час? Виявляється, ось такий ланцюжок: Любов - Довіра - Розуміння – Підтримка.

   За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці? Насамперед за те, щоб перестати бути дитиною; за фізичну і психічну недоторканність; за самоствердження серед однолітків; проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу її фізичної дорослості. 

   Підліткову психіку іноді називають періодом «гормональної глупоти». Пошук і становлення свого «Я» – це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов’язки, реакції емансипації проходять м’якше й породжують менше конфліктів.

 Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей?

  - у самостійності дитини не слід бачити погрозу;

 - пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї;

 - хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, – зробіть так, щоб вона сама захотіла цього; 

- не переобтяжуйте дитину опікою і контролем; 

- не створюйте «революційну ситуацію», а якщо створили, вирішуйте її мирним шляхом.